За місяць : 1113
статей : 1008
«Книжний вістник» – щоквартальний науково-інформаційний журнал, видання Всенародної (Національної) бібліотеки України при Українській академії наук в м. Києві (ВБУ, нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, НБУВ), фактично – друкований орган Тимчасового комітету (ТК) для заснування бібліотеки. Побачили світ два випуски в першому півріччі 1919 р. (січень–березень, квітень–червень). Мова видання – українська. Головний редактор журналу – історик, літературознавець, книгознавець, публіцист Г. Житецький (1866–1929), один із засновників ВБУ.
Перший випуск вийшов із запізненням на один місяць через «друкарські перешкоди» і в меншому від запланованого обсязі – дві статті перенесено до наступного випуску. Обсяг першого числа – 64 с., зміст, без зазначення сторінок, наведено на останній сторінці обкладинки. Другий випуск має значно більший обсяг – 112 с., зміст подано на другій сторінці обкладинки.
Перший номер відкривається відозвою програмного характеру від імені Тимчасового комітету для заснування Національної бібліотеки Української Держави. В ній зазначено, що бібліотека започатковується за зразком найкращих книгозбірень світу, і одним з її спеціальних завдань є започаткування Українського відділу – Ukrainica, чільна мета діяльності якого – зібрати літературу про Україну та українців усіма мовами задля популяризації надбань української нації у світі. Аналога такому утворенню не було на той час у жодній бібліотеці світу. Йдеться і про заснування у ВБУ Рукописного відділу, завданням якого визначено збирання рукописів, листів, портретів тощо діячів, які жили і працювали в Україні, а також створення архіву всіх діячів духовного життя українського народу, незалежно від місця їх життя і діяльності. Планувалося, що в бібліотеці буде створено Справочний (довідковий) відділ із ретельно дібраним фондом відповідних видань усіма мовами. Також приділено увагу організації каталогів, зокрема, спільному каталогу всіх головних громадських і державних бібліотек країни як це зроблено у книгозбірнях німецьких держав. Уже в той час планувалося, що Національна бібліотека, перебуваючи у віданні Української академії наук, матиме статус «автономної» установи і працюватиме поза «політичними і громадськими настроями», тобто будь-який партійний вплив у ній відкидався.
В опублікованій у випуску Інструкції ТК чітко сформульовані першочергові завдання: вироблення cтатуту Національної бібліотеки, підготування її відкриття, налагодження комплектування, каталогізування, управління фондом, забезпечення бібліотечною технікою, вкомплектування штату співробітників. Детально розписано загальну організаційну діяльність та повноваження кожного з членів ТК.
У номері подано докладний звіт про діяльність ТК за період з 23 серпня 1918-го по 15 квітня 1919 р., в якому висвітлено здійснені організаційні заходи та окреслено подальші напрями роботи.
У матеріалі «Придбані за гроші і подаровані бібліотеки і книжки» ґрунтовно описано куплені сформовані приватні бібліотеки, зокрема, професорів М. Яснопольського і Ю. Вагнера, академіка Д. Багалія, педагога, філолога, громадського діяча В. Науменка, історика Н. Молчановського, культурного, громадського діяча, педагога Є. Трегубова, частину книгозбірні П. Житецького, окремі цінні видання, що було придбано у книгарнях та у приватних осіб. Зазначено й подаровані ВБУ сформовані зібрання та прізвища окремих дарувальників, яким висловлено щиру подяку.
Під заголовком «Урядові накази і розпорядження» надруковано Закон про друковані видання, ухвалений Радою Народних Міністрів і затверджений 26 січня 1919 р., згідно з яким усі українські видавництва мали надсилати обов’язкові примірники творів друку представникам влади на місцях, забезпечуючи тим самим формування національного книжкового репертуару; наказ «Про охорону культурно-освітніх пам’яток» і звернення «Про охорону бібліотек»; оголошення щодо зборів бібліотекарів з порядком денним та інші документи з питань організації книжкової та бібліотечної справи в Україні.
До першого номера ввійшли авторські статті: М. Ішуніної «Київська "Просвіта" і її бібліотечна справа», Я. Колубовського «По першорядних книгозбірнях» (про Бібліотеку Конгресу, м. Вашингтон), В. Науменка «Старогромадська бібліотека в м. Києві».
У матеріалах під заголовком «Вісті, заяви та інші повідомлення про книжкові і просвітні справи» висвітлено перший рік діяльності Української академії наук в м. Києві, зокрема, організаційні кроки з упорядкування структури інституції.
Після виходу першого номера «К. в.» Ю. Меженко опублікував у журналі «Книгарь» (1919, ч. 23–24) рецензію, в якій піддав нове видання жорсткій критиці. На його думку, часопис виявився занадто «прив’язаним» до ВБУ, тоді як темами для обговорення у виданні з такою назвою мала б стати українська книговидавнича справа, що на той час перебувала на піднесенні. Редакції журналу висловлено претензії і за подані авторські статті, які, на переконання Ю. Меженка, не відповідають заявленій назві видання. Автор висловив сподівання, що другий номер буде вдалішим, «позбавиться історії та мемуарів» і стане платформою для обговорення книжкової й бібліотечної справ.
У другому номері «К. в.» опубліковано сім матеріалів про перебіг розбудови ВБУ, зокрема, звернення ТК до редакцій газет, видавництв, інших установ і організацій, діячів культури, науки та політики з проханням надсилати та передавати до книгозбірні будь-які документи та бібліотечне майно, а також робити пожертви, щоб створити бібліотеку світового рівня на кшталт національних бібліотек Америки, Англії, Франції, Німеччини та Росії. Опубліковано перший «Статут Національної Бібліотеки Української Народної Республіки в м. Києві, при Українській Академії Наук», у додатках до нього детально розписано штати Бібліотеки (перелік посад, кількість осіб, річне грошове утримання та клас посади) і кошторис видатків на 1919 р. з пояснювальною запискою до нього. Вміщено докладну хроніку «З діяльності т. Комітету для заснування Всенародної (Національної) Бібліотеки», вичерпний опис нових надходжень до фондів ВБУ «Придбані за гроші і подаровані бібліотеки і книжки» із зазначенням, що подано лише найзначніші й найцінніші видання, які вже поступово опрацьовуються та частково закаталогізовані.
Під заголовком «Урядові накази і розпорядження», як і в попередньому числі, вміщено офіційні документи стосовно бібліотечної і книжкової справ, зокрема, про оголошення конкурсу з укладання комуністичного покажчика популярних політичних видань для робітників, селян і червоноармійців від Всеукраїнського видавництва при Центральному виконавчому комітеті рад від 4 травня 1919 р. Опубліковано Декрет Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету від 9 травня 1919 р. про підпорядкування всіх видавництв в Україні новоутвореному Всеукраїнському видавництву, повноваженнями якого є також розподіл паперу і типографського майна. Ішлось і про обов’язкову реєстрацію у Всеукраїнському видавництві нових творів друку. Таким чином розпочалася централізація видавничої справи в Україні з тотальним контролем всієї друкованої продукції комуністичним режимом.
У випуску опубліковано авторські матеріали, зокрема, лекцію Д. Багалія, присвячену історії створення й розвитку Харківської громадської бібліотеки як наукової та просвітницької книгозбірні; статті: Я. Ізраельсона щодо створення при ВБУ підвідділу єврейської літератури у відділі Orientalia, Г. Житецького – до 300-ліття виходу у світ видатної пам’ятки книжкового мистецтва «Граматика...» М. Смотрицького, Я. Колубовського – про Британський музей і його книгозбірню.
Другий номер «К. в.» містить додаток «Справоздання Головної Книжної Палати в м. Київі». В передмові завідувач справами цієї установи Іванов-Меженко (Ю. Меженко) звернувся за допомогою до громадськості щодо надання відомостей про вихід друком періодичних видань у 1917-му, 1918-му і 1919 р. на всій території України. Завдяки цьому зверненню Головна Книжна Палата суттєво поповнила свої фонди регіональними виданнями.
Завершується другий номер «К. в.» програмним релізом за підписом головного редактора Г. Житецького. Видання визначено як щоквартальний «журнал бібліотекознавства і просвіти», орган ВБУ, заявлено його обсяг (зшиток у 4–7 аркушів) й окреслено змістову структуру, зокрема, передбачено таке наповнення: заяви, відозви, оголошення від ТК чи Ради Національної (Всенародної) бібліотеки; відомості про діяльність ТК; інформації про нові надходження до фондів бібліотеки, описи рідкісних примірників і цікавих набутків книжкового та бібліотечного майна; опублікування законів, наказів, розпоряджень урядових інституцій щодо книжкових, бібліотечних, бібліографічних справ та споріднених питань; розвідки та відомості про книжки, бібліотеки і бібліографічні видання сучасності і минулого часу в Україні, на слов’янських землях і за кордоном; статті та замітки з теоретичних та технічних проблем бібліотекознавства і бібліографії; огляди спеціальних книжок і часописів із бібліотекознавства та бібліографії всіма мовами тощо. Таким чином, ставилося завдання на перспективу створити часопис, який би охоплював майже всі питання організації бібліотечної справи і книжкового руху, не обмежуючись діяльністю ВБУ. Однак ця програма публікаційної діяльності залишилася нереалізованою унаслідок припинення виходу «К. в.».
«К. в.» – перший український фаховий науковий журнал із бібліотекознавства, який до сьогодні зберіг свою наукову цінність. Статті і матеріали, вміщені у часописі, є достовірним джерелом з історії заснування найбільшої книгозбірні держави, її перших кроків, стану бібліотечної справи в Україні та за кордоном, розвитку бібліографії й книгознавства. Цей документований літопис формування книжкових та рукописних фондів Національної бібліотеки Української держави сприяв її визнанню. Він розкриває зміст і склад подарованих колекцій та зібрань, інформує про джерела комплектування фондів, містить інформацію щодо благодійників і жертводавців. Через складні політичні та військові обставини та фінансову ситуацію часопис на другому номері припинив своє існування, проте його внесок у розвиток вітчизняного наукового і практичного бібліотекознавства кінця 1910-х рр. є вагомим.
Друковані примірники «К. в.» зберігаються в читальній залі Інституту бібліотекознавства НБУВ. Електронні версії обох випусків доступні у цифровій бібліотеці «Україніка» на порталі НБУВ та в електронній бібліотеці «Культура України».
Книжний Вістник : трьохмісяч. часопис / Всенар. б-ка України при УАН. – Київ, 1919.
Енциклопедія українознавства. Загальна частина (ЕУ–I). – Мюнхен ; Нью-Йорк, 1949. – Т. 3. – С. 1006–1008.
Вовченко И. А. На заре украинского советского книговедения (украинская книговедческая периодика 20-х годов) / И. А. Вовченко, И. Я. Каганов // Книга. Исследования и материалы – Москва, 1972. – Сб. 23. – С. 142–161.
–––––––––––––––––––
Зленко Г. Д., Рибалко О. Л. Книжний вістник // Українська літературна енциклопедія.
Солонська Н. Г., Левченко Ю. С. Книжний вістник. Енциклопедія сучасної України